(на малорусском)
Десь посеред грудня щось природi стало,
Стiльки вiддала вона тепла,
Що в саду троянда, котра майже спала,
Вогником раптово розцвіла!
Так вона ніколи ще не червоніла!
Пахощів, дивуючих усіх,
Всім на світі щедро квітка поділила б —
Нікому в цей час тепер ділити їх!
Навкруги не видно ні одної бджілки!
Красенів-метеликів нема.
Сонячний промінчик нишком із-під гілки
Пестить чарівницю крадькома.
Він дарує милій ніжні поцілунки,
Щиро обіцяє: все буде гаразд!
А вона вночі не має порятунку
Від погрозів вітру та тяжких образ.
Всі навколо неї ніби зговорились,
Стверджують красуні: холод настає,
Що зима сувора, нині забарилась,
Незабаром візьме все-таки своє!
Буря налетіла синім надвечір’ям,
В небі всі затьмарила зірки.
Довго ще кружляли над нічним подвір’ям
Вогненно-гарячі пелюстки.
Роза
© Copyright: Валентина Пилипенко, 2014
Свидетельство о публикации №114040701161
Свидетельство о публикации №114040701161
Рецензии