Живи неначе тобі щойно дали крила.
Черпай життя і пий його сповна.
Бо хто там знає, що несе в собі могила.
Чи принесе нове життя тобі труна.
І може після смерті більш життя не буде.
А може й буде, тільки не для нас.
Бо змінюється час і змінюються люди.
Сказали б москалі: ''живи сейчас''.
І думка ця є безсумнівно непогана.
Та встигнуть би в оте ''сейчас''.
Бо кожен день ніби нова догана.
Про себе кожен дбає, не про вас.
Такий у нас народ - сліпий, егоїстичний.
Ми віримо не в докази, в слова.
Тому і настрій бо у всіх песимістичний.
Дивуюсь іноді: ''чому я ще жива?''.
Бо жити в цьому світі просто неможливо.
Коли є тільки ''я'' й немає ''нас''.
Та поки я жива, я знаю що щаслива!
Живу щоб не проспати те ''сейчас''.
І поки ще не обтріпались крила.
І сили по життю летіти є.
Я зачерпну життя на повну силу.
Ловіть мене. У мене крила є!
Крила
© Copyright: Наташа Примаченко, 2014
Свидетельство о публикации №114040710934
Свидетельство о публикации №114040710934
Рецензии