Ти пам`ятаєш ту мить,
в яку відбулась катастрофа.
Усе ,що ми збудували ,
здійняв і поглинув вогонь.
А тиша розкинула нас по різним берегам моря,
а тиша від цього змусила бути сторонь.
Ти був у ту мить,
коли розірвалося серце,
коли роз`єднались навіки наші світи,
там у грудях горіло все наче від перцю
і сіяло жаль порожнечі і самоти.
Ти пам`ятаєш її і я ти повір не забула,
нехай розчинились секунди
й перетворилися в сни.
Нехай вже здається наче нічого не було,
ніколи не було між нами займенника "ми".
***
© Copyright: Катерина Наконечная, 2014
Свидетельство о публикации №114040600095
Свидетельство о публикации №114040600095
Рецензии