Вдихну тебе, як музику степів,
Гірське повітря з відблиском кришталю…
Тебе кохать ніхто б так не зумів –
З кохання подивом, тривогою й печаллю.
Порину в тебе, наче в темну ніч,
Морську глибинь. Засяю там зірками…
Я розчиняюсь в тобі… й звісна річ
До тебе йду незнаними стежками.
Я до душі твоєї прикиплю,
Плекатиму її, як сонця промінь.
І серця поклик мій палкий «ЛЮБЛЮ»
Розносить вітер і пташиний гомін.
Плющем навколо тебе обів’юсь,
Спалю тебе, зцілю нектаром рани…
Із тебе тиші й музики нап’юсь…
З тобою завжди буду, мій коханий!
24.03.2014
Вдихну тебе, як музику...
© Copyright: Наталия Полосьмак, 2014
Свидетельство о публикации №114040512431
Свидетельство о публикации №114040512431
Рецензии
