Тихою ніччю,під світанок,
Встаю.Біжу,поки не ранок,
Іду писать погані вірші
про жаки не святі-людські,
Як люди живуть на землі,
й жахаються всього святого,
Жахаються самого бога,
Цураються його душі.
Від свічки ледь малий не впрів,
Писав три ночі про щурів,
маскованних мурами,садами,
городами і чарами семи морів.
Як я згадаю те обличчя,
Що ніччю в віршах описав,
Як з ним в віршах вночі вмирав,
Як доживав з ним до сторічча,
Хочеться плакати...
Немає інше,що писать,
Як тільки,що вмирать,боротись,
Або погане убивать,
Або на горе напоротись.
Тихою нiччю, пiд свiтанок...
© Copyright: Захаров Георгий, 2014
Свидетельство о публикации №114040412226
Свидетельство о публикации №114040412226
Рецензии