Якщо я помру на папері, то виживу для реальності. Ніхто не поплаче за мною і квітів не принесуть. Душу померлу не бачать, коли в оболонки є сили на вільне пересування, каву та інститут. І навіть ніхто не зважає, що руки її холодні; що очі давно пересохли; що спину тримає непрямо; що ноги ледь-ледь просуває; що майже не їсть – лиш римує. То реквієм власним літам.
А десь по світу крокують зі спинами рівними гордо ті, що вбили цю душу, зробили собі сувеніри, а рештки в смітник відправили подалі від світлих брам.
1 квітня 2014 (м. Львів)
Якщо я помру на паперi...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114040211425
Свидетельство о публикации №114040211425
Рецензии
Дитинко, не варті вони... Живи в реальності й на папері. Непогано, мені здається.
Елена Пасечник 02.04.2014 22:57 • Заявить о нарушении
Елена Пасечник 02.04.2014 22:57 • Заявить о нарушении