М. Б.
На безіменному вокзалі
При світлі жовтих ліхтарів
Я щось тобі не доказала,
Бо ти дослухати не вмів.
Чи не бажав. Чи не вдалося.
Не доказала – от фінал.
В моїм розплетенім волоссі
Шматочки місячних дзеркал –
Сніжинок, тануть що миттєво, –
З якими я могла б собі
Хоч раз дозволити чуттєвість,
Як у зажурених кобіт
Екранних – тих, яких ти любиш…
Мої ж хіба у дзеркалах
Такі, як в них, яскраві губи
І сльози щастя на щоках,
Коли на зимному вокзалі
Знаходять світло у жалю…
А я тобі не доказала
Лише, що я тебе…
29 березня 2014 (м. Козятин)
На безiменному вокзалi
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114040210026
Свидетельство о публикации №114040210026
Рецензии