обжинки
Ось недавно сміялося літа рум;яне лице,
А тепер уже осінь лоскоче колоссями спину.
Вереснево летять врожаї по-полях манівцем,
Виглядає із печі засмагла святкова хлібина.
Піднімається в небо шовкових обжинків зоря
І веселка, мов пісня на небі від краю до краю.
Легко дихає щастям від сонця спітніла земля,
Пахне мудрістю й потом величний собор короваю!
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109753
Свидетельство о публикации №114040109753
Рецензии