Як Спас медовий відгуде бджолинно
Тоді сумні стають пташині гуки.
А вересень задумлво- жоржинно
В дощі холодні опускає руки.
І розмітають вітри повнощокі
Вербові віти, мов дівочі коси.
А небо рване журавлиним зойком,
Повисне пасмом, засивіє млосно.
Безжально холод заповзе до саду,
Насиплять зорі сум до небокраю.
Зіп;ють холодні краплі росопаду ;
Це осінь так збентежено зітхає.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109697
Свидетельство о публикации №114040109697
Рецензии