Загубився в дорогах світ,
Зірка соняхом на межі.
Дозріва моя зав;язь літ,
Осипається цвіт душі.
Дощ осінньо жує блакить,
Б;є морщинами у лице,
Доля вітром сумним болить,
Серце здавлює у кільце.
А полин чорним згустком зла
Пам’ять вітряно пропече
І застогне, мов крик сльоза,
Десь в закутті моїх очей.
Пролетять у віки журавлі,
Розгойдається хвильно щем.
Я стечу у долоні Землі
Одиноким сумним дощем.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109656
Свидетельство о публикации №114040109656
Рецензии