О зоре ясная моя,
Людству віками ти світила,
За горстку променя молю,
Що ти для мене залишила.
В моїй сіві твоє зерно,
Ним засіваю чорноземи,
Нехай кільчиться на добро
За нашим плугом, де оремо.
Щоб роси чистими були,
Гаями птаство щебетало,
Щоб всюди вишнями цвіло,
Щоб вікна навстіж відчиняли.
Щоб в синь небесну голубу,
Ранкове сонце підіймалось,
Котило теплую весну,
Колосся в зерно наливалось.
О зоре ясная моя,
Людству віками ти світила,
Шляхи в сьогодень для життя
Своїм промінням освітила.
О зоре
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114040109582
Свидетельство о публикации №114040109582
Рецензии