А я буду вертати додому
Мої вітри, що в зорях зомліли.
Щоб лишити розтерзану втому
На розкішній осінній жоржині.
І озветься загаєна втіха
Там, де сіра зозуля зозулить,
Де вквітчалась бурульками стріха,
Де пісні мої сльози припнули.
Де із бовдурів дим, наче Джини,
І босоніж вітри по стерні.
Де мене пам’ятають стежини
І чекають мої журавлі.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109569
Свидетельство о публикации №114040109569
Рецензии