Мої роки думками у вирій
По душі навпростець, навтіки.
Бачить дзеркало,– очі не вірять,
Що втікають роки, як з руки.
І сміються нахабно у спину,
Сивиною туманів у слід.
Не припнеш навіженних, не спиниш
Необузданих, стомлених літ.
Не до Раю летять, а на плаху,
Де цілунок Іуди в ціні,
Де нема ні печалі, ні страху
І цвітуть будяки на вікні.
****
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109555
Свидетельство о публикации №114040109555
Рецензии