І знову тінь чужа у дзеркалах,
Чужі обличчя, мов голодні круки,
Чужі зіниці хижо по вуглах
І липне біль,як похітливі руки.
Сама,одна, як зламане ребро,
Напевно те, що породило Єву
І кров моя- вода а не вино,
І у Раю поламані дерева.
Брехливий шепіт заповза до вух.
Немає дня, лиш одинокі ночі.
Замкнули душу у жертовний круг,
І самота вже виїдає очі.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114040109541
Свидетельство о публикации №114040109541
Рецензии