Дитинство

Ще тільки чуть світа,
Ще роси не опали,
Як матінка будить:
- Вставай-но! Зоря!

На вигоні он вже
Череду зібрали,
У поле рушати.
Мерщій, бо пора!

Збирав я до гурту
Корівок неслушних
І з ними у поле
Рушав за село.

Там пас – випасав
Я худобу сусідську.
(Своєї ж корівки
В сім’ї не було).

Роки за роками
У полі широкім
Я сонце стрічав
І у ніч проводжав.

У спеку чи зливу,
В ненастну годину,
А все ж худобину
Гледів – доглядав.

Плата? Яка там? -
Хліба шматочок
Беріг у торбині
Для мами й сестри.

Щоб ввечері, пізно,
Як верну додому
Заробіток свій денний
Сім’ї принести.

Усе пам’ятаю:
Як бігав стернею,
Колосся в торбину
З ряднини збирав.

І колос той житній
Палкою любов’ю
З самого дитинства
Повік покохав.

А згодом і сам –
Борозною за плугом
В степу парокінну
Упряжку водив.

Орав, косив, сіяв
І завжди я мріяв,
Щоб колос дорідний
На ниві родив.


Рецензии