Шон Маклех - Возле брода

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Коло броду»*
http://www.stihi.ru/2013/01/27/11405

                «Но всё минует, даже
                неминуемое!»
                (Герман Гессе)

Как-то, зайдя в полицейский участок г.Корка, чтобы спросить почему вокруг столько безобразий, я увидел юношу по имени Марк в ирландском костюме, который стучал на печатной машинке. Я подумал, что недаром в Евангелии от апостола Марка звучат, как молотки плотников, зарубки законов бытия общества. И тогда я написал следующее:

На континенте тьмы
Лютер пишет псалмы,
Очередной апОкриф...
В ладони горстка песка,
Цвет золотистой охры —
Он нужен для чистки текста
Древнего палимпсеста.
Сорренто в красках забавных
(Дитя незаконное тронов)
В множестве с разных сторон,
Бессчётном, если угодно,
Из кипариса икон.
Курортников вечный бедлам
Сменился толпою паломников
(Ведь  море не хуже, чем храм).
Неаполь, калекой занятным
Поёт невесело – горестно.
Его б поддержать бельканто,
Звонким фарфоровым голосом,
И выдать черную мантию.
Верните меня в Италию!
Позвольте грустить над морем,
В тоске Гарибальди оплакивать.
Птицы летят в Сан-Антонио
И в Сан-Себаст’ян-ди-Калабрио.
Не стаями летят, по инерции.
Им компасами чудесными
Могли б стать «газеты железные»
Что выпускались в Венеции,
Пусть в море, якоря вместо,
Бросают их повсеместно.
Учтивые жители Рима
С томиками Горация
Легко отфутболят символы,
А вы уважаете даков?
Вы – озёрные миссионеры
Коммивояжеры веры.
Поставлю свой стол среди леса
(Подальше от катаклизмов),
Буду писать элегии
О еретИках и схизмах.

_________________________

Примечание: На фотографии Генри МакКенси и Крис Патрик О'Ленахан. Какими они были джентельменами! Фотография сделана 14.06.1925 года в мастерской Стивена Глена Корбе (Дублин, Ирландия).


*«Коло броду»
Шон Маклех
http://www.stihi.ru/2013/01/27/11405


                «Та все минає, навіть неминуче!»
                (Герман Гессе)

Якось, зайшовши до поліціянського відділку у місті Корк щоб спитати чому навколо стільки неподобства, я побачив юнака на ім’я Марк в ірландському однострої, який стукав на друкарській машинці. Я подумав, що недарма в Євангелії від апостола Марка звучать як молотки теслярів карби законів буття суспільства. І тоді я написав таке:

На чорному континенті
Лютер пише свої апокрифи
Тримаючи у жмені
Бурштиновий пісок палімпсестів.
Здивоване розфарбоване Соренто
(Незаконне дитя цезарів)
Сторінками кипарисового писання
Приймає прочан замість курортників
(Бо море теж храм).
Неаполь кульгавим калікою
Співає не весело – жалібно.
А ви йому протекцію
Дзвінку порцелянову
Чи то чорну мантію…
Поверніть мене до Італії!
Дозвольте над морем журитися,
Гарібальді сумного оплакувати.
Птахи летять в Сан-Антоніо
І в Сан-Себаст’ян-ді-Калабріо.
Але не зграями.
Дайте їм замість компаса
Залізні газети Венеції,
Нехай кидають їх у море
Замість зубатого якоря.
Чемні римляни з томиком Горація
Грають у футбол символами.
А ви поважаєте даків?
Ви – жителі озера,
Ви – комівояжери віри.
Поставлю свій стіл серед лісу
(Нікуди вже він не провалиться)
І буду писати елегії
Про схизматів та про єретиків.

_________________________

Примітка: На світлині Генрі МакКенсі та Кріс Патрік О'Ленахан. Якими вони були джентельменами! Світлина зроблена 14.06.1925 року у майстерні Стівена Глена Корбі (Дублін, Ірландія).


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6