я виправдовую небо
я виправдовую зорі
я виправдовую сонце
я виправдовую страх
то є суцільна мука
бачити як ти страждаєш
то безперечно зрада:
безліч твоїх зневаг
не відпускай мене, пташко,
кажуть, що разом легше
не перетни кордони
безмежності почуттів
самотнім віднині важко
відчула подібне вперше
і знову схрещую пальці,
щоб вкотре не відлетів
я виправдовую небо
я виправдовую сонце
я виправдовую дійсність
і як не дивно - тебе
на згадку лишаю дотик
тривогу і порожнечу
та погляд,який окрім тебе
ніхто вже не забере
я виправдовую небо
© Copyright: Ксения Чеканова, 2014
Свидетельство о публикации №114033100340
Свидетельство о публикации №114033100340
Рецензии