Загорілося сонце червоне.
В верховітті десь хмари гуляють.
В темряві чиїсь ніжні долоні
Павутину кохання сплітають.
Уплітають по ниточці вірність,
Розривають ту нитку, де зрада.
Уплітають кохання на вічність,
Не вплітають солодку неправду.
В павутині тій квіти і роси,
Біль і радість, розчарування.
Вечори, ніжний запах волосся...
Хтось плете павутину кохання.
Уплітають по ниточці зорі,
Таємниці, і мрії, й бажання,
Теплі подихи, сльози прозорі...
Хтось плете павутину кохання.
Павутина кохання
© Copyright: Вероника Ганай, 2014
Свидетельство о публикации №114033011892
Свидетельство о публикации №114033011892
Рецензии