Замерзла, від холоду трусяться руки,
Вітрини зловіще сміються у слід,
У них віддзеркалює болем розлука
І сльзи гарячі змерзають на лід.
А леви бетонні цілуються ніжно,
До мене їм байдуже – роблять своє.
І небо розгойдує віхолу сніжну,
І місто у сірих калюжах пливе.
В холодні долоні Богиня Деметра
Обвітрені сльози мої собира,
А наша розлука сплелась в кілометри.
В їх тінях далеких німіють слова.
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2014
Свидетельство о публикации №114032908851
Свидетельство о публикации №114032908851
Рецензии