Геннадий Буравкин Зацелую тебя

Зацелую тебя,
Зашепчу,
Обогрею
Не пущу ни на миг
В эту злую  зиму

Над вершинами сосен
В свободном полете борея
На ладонях признание
На небо к Нему вознесу

Я не дам тебе слова сказать
Я их все разгадаю
И устами твоими
Читаю я лучший свой стих
Над путями и снами
Над песнями и над годами
Словно месяцем ясным
Твой лик надо мною возник

И на грешной земле
Мы присядем под яблоней белой
Все букеты и травы
Кладу тебе молча у ног
От безмерного счастья,
Удачи своей оголтелой
Молодой и наивный
Твой раб и твой бог



    Генадзь Бураўкін


Абцалую цябе...


Абцалую цябе,
Абшапчу,
Адагрэю,
Не пушчу ні на міг
У сівую зіму.
Над вяршынямі сосен,
Над вольным палётам барэю
На далонях прызнання
Да Бога самога ўзніму.

Я не дам табе слова сказаць –
Я ўсе іх разгадаю.
Я на вуснах тваіх
Прачытаю найлепшы свой верш.
Над шляхамі і снамі,
Над песнямі і над гадамі
Ты,
Як месячык ясны,
У казку маю паплывеш.

А на грэшнай зямлі
Мы прысядзем пад яблыняй белай, -
Я ўсе кветкі і травы
Пакладу табе моўчкі да ног,
Ад нязнанага шчасця,
Ад удачы сваёй захмялелы,
Малады і наіўны,
І твой раб,
І твой бог...


Рецензии