Як дивно і як сумно Нене,
Що дитинство не чекає,
Ще ніби вчора я була мала,
А сьогодні розцвіла.
Ще ніби вчора,
Ненечка моя
Ти на руках мене носила,
А сьогодні вже не та.
А сьогодні вже велика.
Я пам'ятаю рідна моя Нене,
Як ти жаліла й берегла,
Як ти моя Рідненька
Ночей за мене не спала.
Як колихала ту колиску,
Що під вікном була.
Як в тихий зимній вечір,
Мене ти Нене на руках несла.
Як я хворіла,
а ти ночей не спала,
Піклувалася за мене,
Моя Нене,
А що тепер?
Що ж трапилось зі мною,
Чого ж не маленька я зосталась?
Чому, скажи, чому ти мене
Так навіть зараз любиш?
Бо я мабудь маленьке,
Мамине життя.
Нене
© Copyright: Светлана Люци, 2014
Свидетельство о публикации №114032611661
Свидетельство о публикации №114032611661
Рецензии