Мені пішов двадцять другий ,
А країні вже двадцять два
Безмежно її люблю я,
Батьківщина ж вона одна.
Стільки ж років назад в Татарстані
Суверенність була прийнята
Стільки ж років усі вважали
Що сусіда ми маєм не ката.
Що ж виходить насправді, люди?
І навіщо зіштовхують лобами ?
Той за того, а інший за іншого,
Навіть людяність взята марноробами.
Їм не треба моралі. Навіщо?
Тільки й марять, що будуть сильнішими.
Тут вже хочеться співчувати,
Це приреченість, без перебільшення.
Це приреченiсть, без перебiльшення
© Copyright: Юлиана Солод, 2014
Свидетельство о публикации №114032503833
Свидетельство о публикации №114032503833
Рецензии