Бій тривав не одну годину
А війна не один рік
Він стояв за свою країну
Боявся але не втік
І кордони ворожі часто
Потай під дротом
Минав
Що не на нього чекає щастя
Знав
В ніч з розплющеними очима
Тихо слухав як б’ють гармати
І чекали додому сина
Батько й мати
Двадцять років а скроні вкрила
Юна старість в чотири роки
Загубила згубила
Він останні ступає кроки
Він кричить і від жаху плаче
Він в атаку біжить стріляє
Все за те чого сам не бачив
Все за тих кого і не знає
І видіння – друг у палаті
Втрачені молодість й врода
Сумний лікар в червонім халаті –
Мені шкода
Батьки Хата Cтолиця Щоки солоні
Сонце в очах коханої грає
Два останні патрони в долоні
Криваво стискає
Гуркотіла тривала битва
Синє небо кров’ю вкрилось
Стало легко й вільно
Видіння на не видіння змінилось
А на ранок сурмили в усюди –
Перемога усе не дарма
Далі буде ще далі буде
А ще вчора була війна
Бiй тривав не одну годину 2007р
© Copyright: Лилия Фокина, 2014
Свидетельство о публикации №114032501256
Свидетельство о публикации №114032501256
Рецензии
