Шон Маклех. Страна Белого Неба

                Шон Маклех.


            СТРАНА БЕЛОГО НЕБА.

         Глеб Ходорковский(перевод).


          У края, в который пришла война,
          стала серой, а не чёрной земля
          цвета вечно тёплого пепла,
          цвета волос вдовы,
          цвета очей сирот.
          У края в который пришла война
          теперь чёрное а не синее небо:
          Цвета взгляда уставших людей
          цвета платев горюющих женщин
          они уже никого и ничего
          не ждут.
          Даже небо белого дня  - не голубое, а белое:
          выцвело от горя детей,
          повзрослевших вдруг.
          от горя сожжённых хат,
          от пустоты, что кричит,
          душами,
          уходящими
          в равнодушный холодный космос:
         "Всё и ничего!
          Всё и никто!"
          У края, в который пришла война -
          ты думал когда-то, что это другая страна,
          Что никогда
          это не станет с моей страной.
          Но ты ошибся. Это в твою страну
          пришла война...
          Её с грязью на сапогах
          принесли люди слепой земли,
          люди с ржавыми душами,
          Люди без лиц...



           *       *       *

 Краjiна бiлого неба
Шон Маклех
        «Ні, то була не пісня,
         А за рахманним усміхом
         Сама журба невтішна…»
                (Федеріко Гарсія Лорка)

Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…


© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №114032400424














Краjiна бiлого неба
Шон Маклех
        «Ні, то була не пісня,
         А за рахманним усміхом
         Сама журба невтішна…»
                (Федеріко Гарсія Лорка)

Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…


© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №114032400424