Кувала зозуля ,
У мене в садочку ,
А я в своїй хаті ,
Сидів у куточку .
Почала зозуля ,
Та й літа лічити .
Скільки залишилось ,
Ще мені пожити .
Літа пролетіли ,
Як одна година .
Скоро вже настане ,
Прощальна хвилина .
В куточку лампадка ,
Для мене горіла .
Піднятись із ліжка ,
Вже мені не сила .
Сльоза покотилась ,
І впала на землю .
Прийшла та хвилина ,
Що прощатись треба .
Прощайте знайомі ,
І прощайте рідні .
Прощайте внучата ,
І прощайте діти .
Може завинив я ,
Чимось у родини ,
Я прошу прощення ,
В останню хвилину .
Ви мені прощайте ,
В останню хвилину ,
Щоб я міг спокійно ,
Лежать в домовині .
Помирать , не страшно ,
Бо помирать , треба .
Душа відлітає ,
До Бога на небо .
Від тіль не вернеться ,
Ніколи , ніколи .
Мене пом'яніте ,
Незлим , тихим словом .
Вже пройшовсь по тілу ,
Передсмертний біль .
Я вас покидаю ,
Прощайте , Амінь !
36. Зозуля
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114032405058
Свидетельство о публикации №114032405058
Рецензии
