Весна...

Так п"янить ця весна, мов дурман...
Що жадати? Чого iще треба?
Я радiю веснЯним дощам
I прозоростi синього неба...

Я чекала так довго весни
I свiтанкiв п"янких до безтями...
Ти не край моє серце, не рви:
Ти не знаєш моєї печалі...

Все змішалося - ночі і дні:
Їм нема ні початку, ні краю...
Я живу наяву чи у сні?
Зупини! Зупинись же!!! - благаю...

Почуття - через верх, через край...
Я обожнюю наше безсоння...
Віднайшовши маленький наш рай,
Полетіли в солоку безодню..

Боже праведний, нас - не суди:
Почуття наші, мов божевілля...
Я так довго чекала весни,
Що дурманить чаруючим зіллям....


Рецензии