Спливає день в невизначених барвах,
Біля будинку прапор майорить,
Включаю «ящик», де усі й Обама,
Де щось стається, діється, горить.
Моя ріднесенька і викохана земле!
Знов топче степ російський маргінал,
А правда спить в глухій печері темній,
Або покинула усе й пішла в астрал.
У казці Дуремар «відпочиває»
В потугах взяти ключик золотий,
Історія укотре не навчає,
Бо нуртував колись і тут Батий!
Куди до нього ботоксо-плейбою!
В Монгола – справжня лють і стать,
Йому корилися жінки з жагою,
А тут –
тут ключика ніколи не дістать.
Обдурений, несамовитий – ти не брат,
І каяття, як дощ, – невідворотне…
Мене чекає добровольча рота
Й новенький, тільки-но зі складу, автомат.
Золотий ключик
© Copyright: Виктория Тимашова, 2014
Свидетельство о публикации №114032209678
Свидетельство о публикации №114032209678
Рецензии
Вадинька, спасибо за поддержку! Я знаю, что все будет хорошо и Россия обязательно будет европейской страной, потому что в этом ей мешают только маргиналы-политики. Я обожаю тебя! Вика
Виктория Тимашова 10.04.2014 20:40 Заявить о нарушении
Виктория Тимашова 10.04.2014 20:40 Заявить о нарушении