Земле рідна - вибач нас, мертвих та живих
Перестали ми вже чути, твій, від болю крик
Зачерствіли, як ті камні, скисли - як вино
Тебе ворог, рве скажений, а нам все одно
Побалакають, осудять, змиряться раби
Може мине теє горе, змильтесь вороги ...
Не чіпайте більше землю, плачуть — наче пси
Замість сили тільки й чутно, їхні голоси
А що ворог? Він панує, кріпнє як скала
Невже волю ми згубили, сили вже нема?
Що ж ми браття стали тінню? Невже не болить?
Візьмем зброю, та повстанем , досить вже нам вить!
Звільним нашу, любу Неньку
Наш квітучий край
Де є воля, там і щастя
Й нескінченний рай!
Невже не болить?
© Copyright: Владимир Фадеев, 2014
Свидетельство о публикации №114032206392
Свидетельство о публикации №114032206392
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.