В блуканнi своему...
В блуканні своєму
від мене окремо
кружляєш і снишся.
Цілую тебе я,
в обіймах моїх ти,
мов зніжена квітка.
Душа пише вірші,
коханням як дише –
співає то Доля!
Продовжую жити,
сильніше любити
і мріяти щастям.
З неволі до тебе
летів, мов до неба
знесиливсь, спинився,
об власне кохання,
в словах, у стражданні,
як вітер розбився
на безліч тривог…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114032205598
Свидетельство о публикации №114032205598
Рецензии