Рассказ сына об Отце, который погиб на войн

 Присвячується чудовій людині сучасності
Андрію Павловичу Волкову.

На все життя запам’ятав
Дорогу рідного дитинства,
На руки батько мене взяв
І довго ніс до роздоріжжя.

Було так затишно мені,
Під рідний стукіт серця татка,
Як наче я вбирав тоді,
Дитячим серцем душу батька!

Він так дбайливо пригортав
СвоЄю мозолястою  рукою,
Що й досі гріють руки ті,
Тепло, їх міць я відчуваю!

Від перехрестя трьох доріг –
Дорога на війну у вічність… .
Віддав життя як захисник,
За найдорожчу в світі цінність:

Життя відав за рід, сім’ю,
За рідний край, за Україну,
За поле, чорну пахоту,
На рушнику святу хлібину!

…Я все життя ось цим живу,
За себе і за свого татка.
Я – хлібороб і Землю цю,
Я так люблю, як рідний батько


Рецензии