Воно зіщурилось на мить
І стало Господа благати:
-Господь,Отець, благослови!
Не дай, не дай четвертувати!
Воно металось і благало,
А вороги уже прийшли
І на шматочки розірвали-
Ніхто його не захистив.
А що ж матуся?Ій байдуже!
Забула як і не було
За ним зовсІм вона не тужить-
Хмаринка впала на чоло.
Лиш зорі плакали у небі
За ненарожденим дитям.
Душа його, неначе лебідь,
До Бога лине в небеса.
.......................
Як блискавиця,час минув-
Бабуся молиться у храмі:
-Господь,прости мою вину
І залікуй мої Ти шрами.
Була красива, молода,
Не мудра і немилосердна,
Убила я своє дитя
Тепер одна немов та верба.
Від не розумності думок,
Гріх проростає в нашу душу
І плаче милосердний Бог
Адже той гріх,життя все мучить!
Все що посієш,те й пожнеш
На інших нічого кивати!
Тепер ти одинокою живеш,
Не носиш ймення горде Мати!
Не носиш ймення горде Мати!
© Copyright: Левиа, 2014
Свидетельство о публикации №114032105995
Свидетельство о публикации №114032105995
Рецензии
Вот так за свое благополучие получила одиночество, когда душа созрело, сердце захотело - уже поздно... Спасибо Валентина, с уважением, Татьяна
Таня Турбин 05.04.2014 12:50 • Заявить о нарушении
Таня Турбин 05.04.2014 12:50 • Заявить о нарушении
На Украине говорят<<Приходить каяття, та немаэ вороття >>.
С миром и теплом, я.
Левиа 09.04.2014 23:38 Заявить о нарушении
С миром и теплом, я.
Левиа 09.04.2014 23:38 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.