лише коли срібло вплететься у волосся,
я згадаю про тебе, вперше та востаннє.
сяду до вікна, замислюсь і всміхнуся...
ця мить стане епілогом нашого кохання.
коли сідатиме сонце й палатиме багрянцем небо,
я згадаю всі хвилини, всі щасливі моменти.
розбите кохання моє рватиметься з грудей до тебе,
адже мені твоє обличчя з пам*яті не стерти.
кли ніч обійме все місто та мене з примарним тобою,
я згадаю нашу любов, але вже без туги та жалю.
хоча, ні, собі не збрехати - звісно ж із журбою...
крім тебе не мала нікого, бо все життя кохаю.
а коли ранок непомітно зігріватиме мої долоні,
я згадаю, як ти навіки лишився молодим.
ніколи срібло не торкнеться твоєї скроні.
та твоє місце поруч зі мною на цілу вічність лишиться пустим.
лише коли срiбло вплететься у волосся
© Copyright: Наталия Гриненко, 2014
Свидетельство о публикации №114032007624
Свидетельство о публикации №114032007624
Рецензии