Даруй нам, свiт, хвилини забуття...

* * *

Даруй нам, світ, хвилини забуття,
Можливість відсапатися, спочити,
Щоб вічний грім бурхливого життя
Мав човен серця інколи щадити.

Щоб в чорноземі мовних порожнеч
З’являлась раптом та першооснова,
З пітьми якої, виждав свій терпець,
Прокльовувалося пагонами слово.

Нехай гамує погляд укриття,
Нехай вуста кріпить печать мовчання.
Даруй нам, світ, хвилини забуття -
Розчути ноти сутого звучання.

* * *

Даруй мне, жизнь, минуты тишины,
Возможность отдышаться, оглядеться.
Чтоб вечный рокот звуковой волны
Хоть изредка щадил кораблик сердца.

Чтоб в чернозёме звуковых пустот
Вдруг возникала та первооснова,
Из тьмы которой, выждав свой черёд,
Ростком на свет проклёвывалось слово.

Пусть взор смиряет белизна стены,
Пускай уста крепит печать молчанья.
Даруй мне, жизнь, минуты тишины –
Расслышать ноты твоего звучанья.


Рецензии
Таки даруй нам, світ, хвилини забуття.
Город САПАТИ, чи вірші строчити…
Набрид цей грім бурхливого життя.
Пора б і мову, українську, пощадити?!

Коли тебе КРІПИТЬ, буває, де не де -
Лиш чути ноти сутого звучання,
Касторки випий і усе пройде.
Наснаги зичу вам, на втори, чи в писанні.

Константин Гай   20.04.2014 13:51     Заявить о нарушении
Цілком справедливі зауваження, дякую! Але форма подачі якась еврейська:)

Олег Озарянин   09.05.2014 00:30   Заявить о нарушении