Сховались в хмарах літні зорепади,
Святкує осінь свій прощальний бал –
І ліс, і поле – танцювальний зал,
Танцює дощ у парі з листопадом.
Соромиться калина на кущі,
Схилилася верба у реверансі,
Скида тополя листя в дивнім танці,
Щоб випрати в холодному дощі.
Розчеше вітер клена й горобину,
Ялину розчесав би, коли б міг –
Впаде із листям явору до ніг,
Приспить журбу і тугу яворину.
…Міцні дуби повипинали груди,
Одягнені в нескорену броню –
Кує підкови білому коню,
Закутаний в тумани, сивий грудень…
***
© Copyright: Тамара Грамарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114031904617
Свидетельство о публикации №114031904617
Рецензии
