І думки жодної, і жодних вже питань.
Німі слова. Вже краще буть німою.
І сказане у вічі без вагань: "Поглянь...",
Зробило мене янгола рабою.
Сліпа й німа душа, відколи ми не поряд...
Осяй мій шлях і знову посміхнись.
Ти тільки не зникай у хвилях того моря.
Якщо пірнаєш в воду - повернись.
І що чарує тебе у глибинах синіх?
Що тебе вабить в дикім океані?
Мабуть, любов завжди шукає винних,
А відповідь знаходить у коханні.
Та і вини немає тут нічиєї.
Йшли люди. Гомін. Ти і її погляд.
Торкнулася не я, вона, руки твоєї,
Й відчула дівчина незнаний досі догляд.
Так вже стається у житті. Кохання...
Воно не потребує зайвих слів.
Це почуття польоту. І пірнання
В глибини-душі голубих морів.
Хвиля кохання
© Copyright: Мираева Виктория, 2014
Свидетельство о публикации №114031910329
Свидетельство о публикации №114031910329
Рецензии
Подобається меня українська мова.
В ній є чарівність...
Сара Мильгрем 21.03.2014 13:35 • Заявить о нарушении
В ній є чарівність...
Сара Мильгрем 21.03.2014 13:35 • Заявить о нарушении