Сни дитинства. Ванька Жук

                Перевод с украинского:

Я пишу письмо тебе – и маюсь,
И грущу, как малое дитя.
Надо мной слезу роняет аист,
Голой липы ветви шелестят.

Вспоминаю, мама, как в ту зиму
В небе звёзд мерцали светляки,
Ты звала кого-то – Серафима? –
Чтобы мне принёс он башмаки.

Как всё подтыкала одеяло,
Непослушный гладила мой чуб…
Как рушник до ночи вышивала,
И слетали песни с милых губ.

Вышивала чёрным раздорожье,
Ну а красным – радость бытия.
Сыпала в опару счастья дрожжи
И месила тесто забытья.

…Я в тех снах запутался далёких.
Горько стонет за селом сова...
Я вчера не знал ещё – не мог их
Написать, вот эти вот слова.

******************

                Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2014/03/17/3351

Я пишу листа тобі здалека
Та сумую, як мале дитя.
Наді мною сльози ллє лелека,
Голі липи тихо шелестять.

Пам'ятаю, ненько, як в ту зиму
В небі синім плавали зірки.            
Ти звала якогось Серафима,
Щоб мені приніс він чобітки.

Як ти вправно ковдру підтикала,
Неслухняний гладила мій чуб,
Як рушник до ночі вишивала,
І пісні злітали з твоїх губ.

Вишивала чорним роздоріжжя,
А червоним – радощі життя.
Кидала у діжу щастя дріжжі,
Та місила тісто забуття.

...Я у снах далеких заблукався.
Гірко стогне за селом сова...
Ще до вчора я не сподівався,
Що колись напишу ці слова.