Бандерiвська пiсня

                Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…
                (замість епіграфу)
Звернися до мене, Боже,
глаголом Ганнусиної горлиці
                чи муркотика.
Гиля, гиля, сірі гуси, гиля, гиля до води…
Хто в любові не знається, той горя знає.
Звернися до мене, Боже,
вогнем неопалимої купини.
Зів’ялі квіти на асфальті.
Кольорові лампадки.
Кольорові стрічки.
Той благає: «Браття, не все, що сіре, - погане».
Той радіє: «Усе, що біле – тепер явне. Усе, що чорне, то нетаємне».
Чорна земля Хрещатику.
Попелом пожежі вітер сипле очі.
Бруківка, складена у стоси, чекає.
Берімо, браття, кожен по каменюці.
Що нам кисельовські ядерні погрози?
Москаля серце – кисіль,
а нам ковтати сльози.
Радіє паскуда:
«Обама революцію оплатив  – нам землі припало».
То жеріть ту землю, политу кров’ю ,
                щоб вам пусто стало!

http:///www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc

17 березня 2014


PS Художественное произведение представляет собой сложный, многослойный, многоаспектный феномен, глубинный, подтекстовый (концептуальный) смысл которого невозможно передать только в логических понятиях. Структура художественного текста как “единораздельная цельность” во всем ее потенциале моделирует собой доструктурную, структурную и сверхструктурную данность (А.Ф.Лосев).