Пам ять серця

Хіба забуть нам шлях від Волги
Й Орловсько-Курської дуги…
Важким він був, важким і довгим
Той час скорботи і туги.

В бою, окопах, на привалі,
Ми думу думали одну:
Казах, грузин, мордвин, татарин,
Як швидше закінчить війну.

Ішли ми дружньою сім’єю
В атаку, брати висоту…
І грізно плило над землею
«Ура!» й могутнє «Не пройдуть!».

…Стоять в скорботі обеліски,
Й лягають квіти до їх ніг.
А в моїх грудях серцю тісно, -
Мій друг у ту війну поліг…


Рецензии