До грудей приставлено багнет,
І від жаху навіть квіти
в’януть…
І наш вік прогресу і ракет,
Мир давайте спільно
ми досягнем.
Збережемо неба світлу синь,
Сонця дивно-золоте намисто.
В когось дочка, а у когось син
Хай ростуть на радість людям
чисту.
Не допустимо, щоб знову зло
Розтерзало нашу добру землю,
Щоб не гратували її знов
Звірі кляті, вороги нечемні.
Пам’ятаймо мужність тих років,
Пам’ятаймо тих, кого немає…
Тихо, люди! Через плин віків
День новий зорею он світає.
Пам ятаймо
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114031608666
Свидетельство о публикации №114031608666
Рецензии