Волею пахне і вітром волошковий мед,
Сокіл в небесній блакиті ширяє високо.
Спішилось військо, розклало великий намет,
Хан прислухається, міряє звуженим оком
Дикеє Поле, отой найбезмежніший степ,
Баби на сонних курганах, моря ковилові.
Руські князі? Хан сміється у вуса: пусте —
Ті не дотримують єдності навіть на слові,
Поміж собою гризуться брати, наче пси,
Швидко таких заспокоюють шаблі і стріли.
Не на типчак впасти першим сльозинам роси —
Лежати їм на тілах і кістках сніжно-білих.
Не допоможе урусам їх сплаканий лик,
Боги ж монгольськи завжди будуть щедрі і добрі.
Чорне і біле знамена уже підняли,
Жертви принесли. Хан дивиться довго на обрій:
Ледве в ранковій імлі пролунає "Вперед!" —
І на конях низькорослих летять без зупину
Тумени непереможні. Запахне волошковий мед
Болем, і втратою, і гіркотою полину.
16.03.2014
Волошковий мед
© Copyright: Пламя На Ветру, 2014
Свидетельство о публикации №114031605655
Свидетельство о публикации №114031605655
Рецензии