На колір – ворони, а крилами – чайки.
Не бачив раніше, це щось незвичайне.
Невже вони з Криму у траур одіті?
Невже вони часу суворого діти?
Невже прилетіли шукать допомоги?
І ллється у душу квиління, чи стогін
З під хмарного неба? Не хочу, не треба
Творити в земнім тілі вибухів вирви.
Одумайтесь, люди, завчасно не вирвіть
З реальності знову не сотню, а сотні.
Вам що, досі мало, ви й досі голодні?
Жадобу смертей у собі ще не вбили?
Батькам для дітей знов копати могили
Заради амбіцій якихсь ідіотів?
Невже не спроможні сказати – ми проти?!
Одумайтесь, люди
© Copyright: Петр Коваль, 2014
Свидетельство о публикации №114031602906
Свидетельство о публикации №114031602906
Рецензии