Одного разу,на світанку
Годинок в сім,не більше ранку
Я лагідно у себе спав
Вже сон з десятий прогортав.
Прийшла до мене в сон дівчина
Вся з себе гарна,мов перлина
Розкішні коси і хода
А очі чисті,як вода.
Характер в неї,скажу вам,
Ще бойовішого не бачив,
Крутіша навіть ніж Ван Дамм.
В її очах побачив я
Весь всесвіт сповнений зірками,
Всю ту красу розкішного життя,
Весь шлях розділений стежками.
Дізнався я її ім*я,
Її Анжелкой звати,
Чарівне,ангельське дитя,
Небесний витвір Лади.
Лиш потім я згадав,що то не сон.
Що так моє кохання звати.
Анжелка-прекрасне,неземне ім*я.
До віку буду я тебе кохати!*
Моя
© Copyright: Александр Малой, 2014
Свидетельство о публикации №114031611630
Свидетельство о публикации №114031611630
Рецензии