Розбиті на друзки слова
І спомин спомину, як ворог,
Тріщить від болю голова,
Надії згас останній сполох.
Не відсахнутися від злив,
Не заховатися від вітру…
До чого йшов? Куди приплив?
Навіщо готував палітру
І полотнину? В руки брав
Ласкаво пензлі, наче долю,
І сяйво малював заграв,
Сприймав приреченість, як волю,
І прагнув дальніх берегів,
І розгортав у штиль вітрила…
У пристрастях дарма горів -
Все небуття загасить злива…
Останнiй сполох
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031509618
Свидетельство о публикации №114031509618
Рецензии
Дякую, Артем, за добрі слова і розуміння. Хай щастить!
Светлана Непомнящая 3 25.04.2014 13:50 Заявить о нарушении
Светлана Непомнящая 3 25.04.2014 13:50 Заявить о нарушении