Чи то день, чи то ніч?
Впала гора з пліч,
В провалля покотилася,
Моя душа відновилася.
В тій горі Дідько бавився,
Володів душами, собою пишався, славився,
Через люд глухий і темний,
Його труд не даремний.
Серед білого дня віками,
Володів людськими думками,
В страху копошився не мало,
Від Землі відірвався зухвало.
В чорну діру з гуркотом і грозами,
Шлях останній покритий мімозами,
В жертву Землею принесений,
Дідько не стрижений і не чесаний.
Чорнійц дірі в дар,
Вселенський тушити пожар,
Аби землю і Сонце від руйнацій спасти,
Йому прийдеться службу нести.
Вічно від сьогодні до першої днини,
Страждати за горе людини,
Що творив Дідько віками,
Пожар тушити його руками.
Люди тебе створили не даремно,
Твій дім там де темно,
А нам світло потрібне,
Місячне сяйво наче срібло,
Небо і зорі, чисті очі
І в день і в ночі.
Чи то день чи то...
© Copyright: Валентина Островська, 2014
Свидетельство о публикации №114031505055
Свидетельство о публикации №114031505055
Рецензии