Знову ранок щось на вухо шепоче,
Знов з обіймів своїх не пускає.
Чи то смішно і тепло лоскоче,
А чи, може, і справді кохає?
Знов підносить яскраві сюрпризи
І обв'язує їх стрічками.
Чи то знову дитячі капризи,
А є, може, щось щире між нами?
Ну не правда, що з ранком в любові
Потонула і зникла. Це ж жарти!
А обійми його все ж пестливі, шовкові,
І все запевняє, що воно того варте.
А чому-бо так бути не може?
А чому так бути не може?
© Copyright: Яна Сыса, 2014
Свидетельство о публикации №114031503877
Свидетельство о публикации №114031503877
Рецензии