Так сумно коли ти далеко.
Коли не бачать очі погляду очей.
І ніби чорними стають веселки.
Під колір всіх недоспаних ночей.
Так сумно, коли хочеш обійняти.
Й чекати вже не має сил.
Коли лиш право є "мовчати".
І не спинити часу плин.
Так важко не почути й слова.
Із дорогих і рідних вуст твоїх.
Мені не треба здоровезная промова.
Мені ж бо тяжко, що мій друг притих.
Ти знаєш, іноді буває,
Що ти втрачаєш все, що в тебе є.
І коли нОве з часом забуваєш.
Воно зі стАрим сильно в душу б'є.
Так от, не хочу я тебе втрачати.
Ти зараз все моє - старе й нове.
Не варто друзів забувати.
Мій друг, спасибі, що ти в мене є!
Друг
© Copyright: Наташа Примаченко, 2014
Свидетельство о публикации №114031310942
Свидетельство о публикации №114031310942
Рецензии