Швидко
І росяні волошки тануть у руках,
Залишивши на край дороги кошик.
Любий запах!
Та покохає ранок на моїх очах.
Уквітчані багрянцем коси,
Той тихий лепіт трав'яних думок.
Вже захолола нас чекати осінь,
А ти все пораєшся. Між людей замовк...
І ти не станеш моїм спокоєм.
У розпачі шукатиму я слів.
Лиш би забути вітер у волоссі,
Яким, як завжди, легко промайнув.
Свидетельство о публикации №114031200178