(акварель)
Поету
...Білі "пташенята",
неначе
чиїсь Рими і Думки,
бу-
я-
ють
клаптиком туману
над чолом високої
прозоро-білої
кульбаби...
Насіння
чи Слова?
Слова
чи Зерна?
Яка
їх
доля?
Камені?
Чернозем?
Чи звернення до Бога,
котрий
все бачить
і
все знає наперед,
але
втручатися
ні в що
більш
не бажає?
Яка
їх
доля?..
Коли Душа
торкається
Душі,
слова буденні,
наче постріли -
вони
лякають!..
Слова красиві
також
не потрібні -
чуття багатство
їм
не охопити...
Розмова зовсім інша -
мов-ча-зна! -
коли Душа
торкається
Душі...
Тож най панує
тиша
почуття,
де Рими і Думки,
неначе білі пташенята,
бу-
я-
ють
клаптиком туману
кульбаби білої,
злітаючи
з твого
чола...
2001 г.
24. Пробач мовчання
© Copyright: Анатолий Филимонихин, 2014
Свидетельство о публикации №114031107591
Свидетельство о публикации №114031107591
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.