Не римуйся мені з надією.
Я начулася про твої
Нецензурні стосунки з мрією
Серед згарища і руїн.
Я ж і бачила, най не вірила,
Що в тобі проростає кущ,
Не отруйний, але націлений
Напиватись з пропащих душ,
Як моя, що ширянням зморена,
Оминуть не змогла шипи,
І відвертості переорана
Нині ранами. Кров шипить
Та на листя твоє попечене
Опливає, мов дим рідкий.
Вже не з думкою про приреченість,
А з бажанням нових рядків
Я до тебе лечу комашкою
Необачною, бо вночі
Бути повною рими важко так
Нерозумній моїй душі…
11.03.14
Кущ
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114031101529
Свидетельство о публикации №114031101529
Рецензии
