Вiйна 41-го

ЗдалЕку в небі сірі літаки
Мов зграя диких воронів летіли
Небесну заповняючи блакить
Хрести на кожнім чорно майоріли.

Все порохом пропахло у селі
До одного усіх людей скликали
Дорослі діток перш усе взяли
Та в ліс ховатись хутко повтікали.

А хто лишивсь – позабирали німці
Що тішилися граючись з життям
Від мала до велика поодинці
Передавали в руки палачам.

Утікачів розшукували в лісі
Натрапили на мати та малу
Дитину був наказ повісить
Лиш матір залишити… півживу.

Розвіявся по світу лютий страх
По вулицям гуляло всюди горе
У кожного гніздилось по хатах
До кожного заглянуло в комору.

У кожній хаті болем ріки сліз
Життя згасають наче сірники
Вітрами виє повний фаталізм
Коли тіла загиблих…в смітники.

Ми перемогу вибороли кров’ю
За честь та долю рідної землі
Роки закарбували мармурові
У пам’ять всіх полишених в імлі.

До Вічного вогню щороку квіти
В пошану вам, Героям Перемоги
Ми вдячні вам і вдячні наші діти
За вашу мужність кланяємось в ноги!